В цій роботі я хочу припинити роль скептика і висловити вже своє враження про кохання. Я вважаю, що це почуття все таки існує і я порівнюю його з казкою. В неї можуть повірити не всі, в більшості - це діти. Її бачать не всі, хоча вона кожного дня проходить повз нас. В своїй роботі я б хотіла вас познайомити з відгуками молодшого і старшого покоління про любов. На моє запитання:"Що для вас кохання і чи світле це почуття для вас?", вони відповіли так:
Підліток(дівчина):"Кохання для мене світле почуття, я вважаю, що це почуття відданості одній людині. Це щире, чисте почуття, почуття щастя. Життя закоханих наповнюється особливим змістом. Любов може жити вічно, якщо кожен з закоханих знає їй ціну."
Доросла людина(вчитель):"Кохання - це життя, адже навіть не замислюючись ми все в житті робимо з любов'ю. З любов'ю вчимо дітей, з любов'ю варимо суп для чоловіка, з любов'ю
робимо покупки. Якби ми робили все без цього почуття, то світ би змінився і не в карщий бік."
Підліток(хлопець):"Любов це неймовірне почуття, яке не можна описати словами. Його треба відчути. На душі стає тепло від одного лише погляду, одного дотику. Любов - це щастя, але не довге і не постійне. Вона причиняє багато болю. Через неї люди кінчають життя самогубством. Але це почуття приносить також багато хорошого. Це так добре, коли в тебе є людина, котру можна тримати за руку, якій можна зателефонувати в будь-який час, обійняти, розповісти про свої проблеми, а тебе вислухають, підтримають і підскажуть. Любов - дуже сильне почуття. Адже через нього, люди роблять такі вчинки, про які навіть не могла б задуматись. Кожний відчуває це почуття по-різному."
Доросла людина(психолог):"Кохання - сенс життя. Людей, які мене оточують я намагаюсь наділити любов'ю
і відчуваю, що це взаємно, оскільки вони мені посміхаються у відповідь. Це почуття для мене з присмаком гіркоти у роті, оскільки я боюсь за те, щоб воно не охололо і я намагаюсь його підтримати. Для мене це не просто світле почуття, а й двигун, який спонукає до самовдосконалення."
Підліток(дівчина):"Кохання - це світле, щире почуття. Кохання - це вірність. Кохання - це все. Ми ним дихаємо. Без нього ми не жили б, а існували, тому, кохання - це сенс життя. Кохайте! Будьте щирими! Не бійтесь цього почуття! Воно робить нас щасливими!"
Доросла людина(вчитель):"Це надзвичайно світле почуття, яке дарує людині впевненість в своїх силах. Найбільше в цьому почутті я ціную вірність. Воно робить людину захищеною, щасливою і впевненою в собі."
Тож ми бачимо, що для більшості людей, кохання - це світле почуття і вони бажають його всім, і тільки дехто замислюється над тим, що воно може закінчитись, а інші ж впевнені, що воно вічне! Я навіть чула, що перше кохання залишається в думках і голові на все життя. Виконуючи роль скептика, я доводила, що такого почуття, як кохання не існує, але в той же час згадувала, а як же день Святого Валентина? Доречі, воно ж не загорами, та не кожен знає, звідки воно виникло. Пропоную вам прочитати історію виникнення.
"Виникнення його пов’язане з подіями давньоримської історії. У ІІІ століття римський імператор видав наказ, що забороняв людям одружуватися. Молодий єпископ Валентин, порушуючи наказ, таємно вінчав закоханих. Тоді імператор наказав кинути порушника закону до в’язниці, а потім стратити. Напередодні страти єпископ послав коханій дівчині прощальну записку з короткою фразою – «Від Валентина». Дата смерті священика, який став на захист закоханих, і дала початок святу. Цього дня закохані надсилають один одному листи-привітання – голубів, амурів, пробиті стрілою серця. А емблемою дня вважаються червоні троянди."
Тож вітаю вас з наступаючим святом і бажаю від усього свого палкого серця кохати і бути коханими!
Життя - театр, а ми - актори, тож постійно виконуємо ролі.Та головне - за масками не загубити власне обличчя. Сонечко, ти - особистість, адже гарно справилась із запропонованою роллю скептика, та не втратила власного погляду. Твоя душа не змогла змовчати, і я дуже тішусь з того. Розумниця! –
Розумничка! Робота чудова! Надзвичайно сподобалась самостійність прийнятого рішення про висновки! Особливо вдячна за щирість! У відповідь дозволь подарувати ось цей вірш:
За что мы любим??? За слова??? Да нет, слова бывают слишком лживы… Быть может за красивые глаза??? Нет. нет, еще раз нет, ведь не всегда они красивы…
Быть может любим за дела и за поступки, Что ради нас свершаются в пылу??? И снова нет, тогда б не продержаться нам и сутки, Любовь поступки те развеет на ветру…
Так что же двигает любовь??? За что прощаются ошибки??? И почему же вновь и вновь, мы, понимая, что вокруг все зыбко, Вступаем на тропу — любовь, порою разбиваясь в кровь… И все равно идем по тонкой нитке…
Да потому что жизнь одна, что в этой жизни важен тот, кто нужен, Что забываешь все обиды и слова, когда есть рядом тот, кто сужен… А главное, все происходит потому, что и во сне,и даже наяву Мы любим ни «за что», а вопреки всему..
Вот это я считаю правильными мыслями...и наверное не только я!!, ведь если ко всему относится скептически ничего хорошего из этого не получится!!, дополнительный материл мне понравился.