Анастасіє! Ти віднайшла доволі раціональний і життєво реальний поворот на доказ свого скептицизму, відстеживши рівень висвітлення теми кохання у народних піснях та вітчизняних ЗМІ. Доволі вдало підібрала відеосюжети. А твоя поетична спроба стала ще однією ілюстрацією на підтвердження твоєї точки зору, що кохання почасти така велика згуба. Але ж є вихід зменшити твій градус скептицизму. Абсолютно реальний і раціональний : треба змалечку вчити нас уміти любити, розуміти інших, приборкувати надмірні емоції, пробачати помилки, віднаходити виходи із ускладнених особистісних ситуацій. Адже світ недарма прикрашають двоє - Він і Вона.
Не завжди скептицизм - це суцільне заперечення. Це ще й пошук виходу з глухого кута. Можна взяти інтерв’ю у вашого шкільного психолога, розпитати людей старших за віком, у кого були життєві кризи, зневіра, та, на щастя, віднайшовся хтось мудрий, хто допоміг побачити не тільки темні чи сірі кольори любові, а ще й сонячно-веселі. Такі реверанси між скептицизмом і оптимізмом абсолютно ймовірні у вашому підлітковому віці. Нерозділене перше кохання хоча й має відбиток на настроях людини на все життя, але це не вирок, що любити - небезпечно, що відродити любов у своєму серці - неможливо. Це може бути тільки початком до справжньої красивої любові. Єдиного рецепту, любити чи ні, ризикувати своєю душею, відкрито поринувши у вир кохання, чи зодягти маску обережності у почуттях, ніхто й ніколи не дасть. Адже природа кохання - одна з одвічних потаємних загадок людства.
Спробуй так «пооригінальничати», розклавши на терезах плюси і мінуси кохання. І постарайся шукати нові лексичні повороти, аби уникати тавтології та занадто спрощених конструкцій у реченнях. Відшліфовуй поетичні рядки.
Думки ж маєш доволі оригінальні. І це – головне. А «причесати» свіже судження стилістично та лексично з часом навчишся. Я в тебе вірю, дорога. славна дівчинко з прекрасним іменем - Анастасія.

Щиро вдячна за змістовний коментар моїх доволі скромних спроб. У ваших порадах знаходжу натхнення на подальші спроби свог пера, а в кохання я вірю!

дуже цікава пісня і гарний вірш)

дуже гарний вірш, це твоє захоплення?)

Дякую, так, іноді)

Психологія: відчуття трагедії викликається відсутністю необхідної дози ендорфіну який (виділяючись під впливом реалізації сексуального потягу з особою протилежної статі , яка має підходящий (з точки зору еволюції ) хромосомний набір ) , з часом викликає фізіологічну залежність. Але даний вид відносин закінчується через 3-7 років після виникнення потягу.       Любов же більш психологічний ніж фізіологічний процес. Трагедія - наслідок  небажання бачити  границю між цими поняттями.

Дякую, у вас дуже цікава точка зору)

Зі своєю роллю скептика ти чудово справляєшся.Усі творчі роботи підтверджують це. Настуню, а може, це прихований біль твоєї душі? Мене ти змушуєш повірити у те, про що пишеш.

Дякую, я дуже старалась) Гадаю, що ні, я вже писала, що насправді, я не така категорична)

Молодець, от тільки фільми я знову чомусь не бачу.

Дякую, але в мене воно є та на інших комп'ютерах воно показує.

Кохання може змінити для людини цілий світ. Одних воно підносить понад хмари, вивищуючи їхні високі душі, інших витягає з дріб’язку щоденних турбот до чогось справжнього, непересічного, робить щасливими, інших мучить і змушує страждати. Але ніхто з людей, мабуть, не зміг би сказати, що волів би залишитися без кохання, не знати його.

Дякую, Олено! Вдечому можу з тобою погодитись)

Цікаві роздуми . Мені сподобалось!
Але ,напевно, я погоджусь з Світланою!

Дякую за вашу думку, але це моя роль скептика)

Дуже цікаво!

Дякую)

Не знаю как на меня в некоторых твоих словах есть суть но она не полностью открыта ну конечно если ты хочешь этим что то доказать)) ну а так если это просто робота твоя, то то она вполне не плохая))

Віталь, дякую за твою думку)